Історична година на тему: "Український Геродот: Нестор Літописець"

Вступ
У V ст . до н.е. грек Геродот із Галікарнаса  написав  “ Історію греко - перських війн ” для того , щоб зберегти пам`ять про  перемоги     греків над персами. Збираючи матеріал     для неї, Геродот об`їздив багато країн, описуючи їх жителів на   сторінках твору. “ Історія ”   Геродота        була високо оцінена сучасниками,     тому його назвали “ батьком історії ”.   Згодом  власні  “ геродоти ” з`явилися    в кожній країні. В Україні «геродотом» можна з упевненістю назвати Нестора Літописця, твір якого «Повість  минулих літ » не перестає викликати інтерес у дослідників.

Михайло Грушевський називав «Повість минулих літ» найдавнішим літописом. Він був створений у XII ст. Але це не означало, що раніше на Русі не знали літописання. Можливо, перший літопис був створений ще в 945 році, після вбивства Ігоря. Слов`янська азбука і писемність з`явились в Києві з прийняттям християнства. Але є чимало свідчень про існування письма на Русі задовго до хрещення. Встановлено, що князі Аскольд і Дір, які правили в Києві 862-882 рр. були християнами, отже мали своїх духівників, церковні книги.  У тексті договору  Ігоря з Візантією, підписаному 944 р. містилася стаття, що руський князь повинен посилати послів до Візантії з грамотами. Після офіційного прийняття християнства писемність і перекладацька діяльність почала проникати у всі сфери державного і культурного життя. Князь Ярослав спеціально зібрав писарів для перекладу книг з грецької руською мовою, створив при своєму дворі велику бібліотеку і школу, на замовлення багатих людей писалися книги релігійного змісту. Такі як, наприклад, Остромирове Євангеліє, виготовлене на замовлення новгородського посадника Остромира (1056-1057рр. Київ).

 Нестор і його «Повість…»

Видатний російський дослідник давнього руського літописання академік О.О. Шахматов дав таке визначення цьому творові : «літописний звод, який певним чином озаглавлений, складений в Києві, охоплює час до другого десятиріччя XII ст. і міститься в більшій частині літописних зводів XIV- XVIII ст.», до цього можна додати, що це  Найдавніший літопис з-поміж усіх написаних історичних джерел, створених в давньоруську добу, він найповніше відображає всі сторони давньоруської історії до часу його написання. Літопис починається слова : «Це повість минулих літ, звідки пішла руська земля , хто в Києві почав раніше правити і звідки руська земля постала». Давня історична традиція вважала автором твору монаха Печерського  монастиря Нестора. Нестор Літописець (* бл. 1056 року — † бл. 1114, Київ) — преподобний, київський  літописець та письменник-агіограф. З 1073 чернець Києво-Печерського монастиря.  Вважається упорядником (за іншою версією автором) Повісті минулих літ. Помер і похований у Києво-Печерському монастирі.У церковному календарі день вшанування пам'яті Преподобного Нестора Літописця припадає на 9 листопада. Цього дня в Україні, починаючи з 1997 року, відзначають  День української писемності та мови 

«Ось повість минулих літ, звідки пішла руська земля, і хто в Києві почав перший князювати і  звідки руська земля постала…» - такими словами  починає свою розповідь Нестор Літописець.  Опис подій починається від створення світу, потім розповідається про всесвітній потоп  та про те , як Ной розподілив між синами землі світу,зазначаючи:”В Яфетовій же частині сидить Русь…”   Цікаво, що літочислення ведеться від створення світу. Наприклад , перша дата в літописі подається 6360(852р.). Рік же зазначається як “ лєто ”. В лєто 6363, в лєто 6522… Потім розповідається про слов`ян і легенда про заснування Києва.

“Коли ж поляни жили осібно і володіли родами своїми,- то були між них три брати:одному ім`я Кий, а другому - Щек, а третьому – Хорив, і сестра їхня Либідь. І сидів Кий на горі,де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі,яка нині зветься Щекавицею, а Хорив на третій горі,од чого і прозвалася вона Хоревицею. Зробили вони городок і на честь брата їх найстаршого на звали його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони тут звірину. Були ж вони мужами мудрими і називалися поляни.”

Далі в літописній манері розповідається про Русь і Руську землю,  йде опис головних подій,діяльність князів - Володимира Великого, Ярослава Мудрого, розбудова Києва,походи князів,війни    з кочівниками, стосунки з Візантією, прийняття християнства тощо.  Написаний твір церковнослов`янською мовою.

Методика написання «Повісті минулих літ»

Літописець брав  попередні літописи , поповнював їх подіями сучасними і підписував своїм іменем. Попередні літописні зводи – це протографи. Можливо  перші літописи почалися вестися при дворі Володимира Святославовича. Літописна традиція  продовжувалася і за князя    Ярослава Мудрого в  першій половині XI ст. Новий звід у 1072-1073 рр. зробив ігумен Києво-Печерського монастиря Никон. У 1093-1095 рр. - писав ігумен Іоанн. Отже, ці зводи могли стати протографами для «Повісті минулих літ» Нестора. Колись книги були дуже дорогими задоволенням. Їх могли собі лише багаті люди. Писалися вони вручну  спочатку на пергаменті, до появи паперу,урочистим уставом з візерунками і мініатюрами. Щоб розповсюдити книгу, яка в основному була написана в одному екземплярі, її віддавали монахам, вони її розшивали і переписували. Таким чином з`являлися копії .

 «Повість минулих літ» в оригіналі до нас не дійшла: реально існують списки і редакції..

    В Іпатіївському монастирі було виявлено пергаментна книга, написана 1425р., названа “ Літописець руський ” , в  ній була поміщена “ Повість минулих літ ”,” Київський літопис ”,“ Галицько-Волинський літопис ”. Це так звана Іпатіївська редакція .  Вона дістала свою назву від Іпатіївського монастиря в Костромі. Зараз вона  зберігається в Петербурзі у Бібліотеці Академії Наук. Іпатіївська редакція має за аналог Хлєбніковський список з XVI ст. за іменем коломенського купця , в якого зберігався. В основній Іпатіївській редакції  про автора твору сказано «Повість чорноризця Феодосієва монастиря Печерського», а у Хлєбніковському - «Повесть минулих літ Нестора чорноризця монастиря Печерського». Але в редакції Нестора твір до нас не дійшов. Нестор довів твір до 1112-1113 рр., після нього роботу над твором продовжив ігумен  Видубицького монастиря Сильвестр, який довів твір до 1116 р. До 1118-1119 рр. «Повість минулих літ» ще раз редагувалась і переписувалась. Над цією редакцією працював син Володимира Мономаха  Мстислав.

Друга редакція- Лаврентіївська. Текст зберігався у Суздальському літописі, який написав монах Лаврентій для суздальського князя Дмитрія Костянтиновича.  Тут «Повість минулих літ» перероблена Сильвестром і текст доведений до 1110 р. У літописі йде «Повість…»,потім описуються події ,пов`язані з історією північно-східної Русі. Отже, до 1119 р. було створено три редакції : Несторову(не збереглася), Сильвестрову (дійшла до нас у Лаврентіївській редакції) та Мстиславову (дійшла в Іпатіївській редакції). Реально існують дві : Іпатіївська і Лаврентіївська. Лаврентіївська має за аналог Кенігсберзький (Радзівіловський) список. Він зберігся з XV ст. У XVII ст. цей список належав литовському князю Богуславу Радзівілу. У XVIII ст. він опинився в бібліотеці Кенінсберзького університету, де його виявили росіяни і забрали в Петербург. Опис історичних подій після «Повість минулих літ» у списку доведений до 1206 р.  З-поміж інших списків Радзівіловський  виділяється тим ,що в ньому по ходу тексту вміщено понад 600 мініатюр. Існував ще Троїцький список , доведений до 1408 р., але він загинув у 1812 р.

Висновки

Отже, «Повість минулих літ» є безцінним джерелом відомостей про Київську Русь. Завдяки кропіткій праці  дослідників, світ дізнався про Нестора і його безсмертний твір. “ Повість минулих літ ” нині переведена на українську  мову Леонідом Махновцем  і доступна всім , хто   цікавиться історією рідної землі .

Використана література:
           Матеріали з Вікіпедії.

1.      Літопис Руський. За Іпатським списком переклав Леонід Махновець.К.,1989.

2.      Макарчук С. Писемні джерела з історії України. Курс лекцій / Рецензенти: В. І. Наулко, О. Я. Мацюк. – Львів: Світ», 1999. – 352 c.